Замок Маврів 

Castelo dos Mouros - насправді, це руїни. Тут немає збережених внутрішніх покоїв, старовинних меблів чи розкоші. Відвідування Замку Маврів - це прогулянка на свіжому повітрі по залишкам стін величного колись замку. Але, така прогулянка дає волю фантазії. Можна уявити себе воїном, тамплієром, королем чи принцесою

При вході до замкової території зверніть увагу на таблички, які стоять по всій території. На них інформація про деякі факти з історії замку та визначні місця паркової зони. Можна скористатися qr-кодами які перекидають вас на аудіо-довідник, де ви можете прослухати всю інформацію. Якщо ж ви не володієте достатніми знаннями англійської чи португальської мов, то скористайтесь перекладачем в телефоні (вся інформація є на тих самих табличках). Так ваша прогулянка буде цікавішою і кориснішою. Або можете заздалегідь завантажити аудіогід на сайті, якщо не впевнені що будете мати інтернет

Таблички з інформацією

Факти та легенди 

Давайте розберемось, що цікавого в стародавніх руїнах, які таємниці зберігають залишки стін та на що треба звернути увагу під час самостійної прогулянки стінами, щоб сплачені кошти за вхід були не просто за прогулянку, а ще й за можливість доторкнутися до історії та легенд.

Замок маврів (Castelo dos Mouros) було зведено в 8–9 століттях мусульманськими правителями Іберійського півострова, ймовірно, під час панування династії Омейядів. Його головна функція — військова оборона. Мабуть, саме через це від нього залишились самі руїни

Реконкіста

У 1147 році, під час Реконкісти, перший король Португалії Афонсу Енрікеш (Afonso Henriques) захопив Лісабон за допомогою християнських союзників, включно з хрестоносцями, які прямували до Святої Землі.

У цей же період фортеця в Сінтрі капітулювала, ймовірно, без серйозного бою, бо вважали, що це не надовго і християни скоро покинуть ці краї. Отримавши замок християни скористались цим, щоби зміцнити свою присутність у регіоні.

Після того, як християнські війська закріпились у регіоні, замок маврів втратив стратегічне значення.

Тамплієри

Існують згадки, що землі Сінтри (але не сам замок) було передано лицарям-тамплієрам у 1154 році. Але це не обов’язково стосується самого Замку Маврів.
Ім’я, яке з'являється в джерелах — Гуалдін Паїш (Gualdim Pais), великий магістр португальських тамплієрів. Він справді активно діяв у ті роки, засновував замки (наприклад, знамениту фортецю в Томарі). Немає прямих свідчень, що замок мав сакральне або «загадкове» значення для тамплієрів.

Уявлення про «золото тамплієрів» і «таємні ходи» — це більше вигадка, популяризована фільмами й романами, ніж підтверджена історична правда. Та хто нам заборонить уявляти?

Вершини двох гір із Замком Маврів (справа) та Палацом Пена (зліва)

Внутрішні стіни і бійниці (Walls & Battlements)

Замок має два кільця стін, між якими знаходяться житлові та господарські зони. Зовнішня лінія мурів витягнулася вздовж скелястих виступів із грубо обтесаних гранітних блоків. У зубчастих мерлонах — вузькі бійниці для лучників, а по верхівці стін прокладено адарве (патрульний хід), яким можна прогулятися та роздивитися самі стіни зсередини і зовні. Внутрішній мур: товщий, вищий, з більшими платформами для патрулювання, основна лінія оборони. Стіну увінчують зубчасті мерлони — виступи, між якими були проміжки для стрільби. Саме звідси захисники кидали каміння, пускали стріли чи готували гарячу смолу, якою поливали ворогів з мурів.

Стіни замку

П’ять оборонних веж

Уздовж мурів височіють п’ять квадратних і круглих башт — кожна з них колись слугувала оглядовим пунктом і доповнювала загальну систему захисту. Вони могли бути проміжними командними пунктами — для вартових, сигнальних загонів або запасів зброї. Сьогодні біля підніжжя або всередині кожної вежі облаштовано оглядові майданчики, звідки відкриваються вражаючі краєвиди

Стіни та башти Замку Маврів

«Привид» вежі - замок що пливе

Увечері Замок маврів дарує унікальне видовище, яке природа й архітектура створюють разом: ефект "плаваючого середньовічного замку", що ніби зависає в повітрі над долиною Сінтри. Ближче до заходу сонця, останнє світло падає з заходу, й замок проєктує свою тінь на легку туманну хмару або серпанок над долиною. Ця тінь набуває чітких контурів зубчастих стін і башт, утворюючи враження, ніби в повітрі висить справжній привид фортеці. Щоб побачити цей "привид" — встаньте на східному боці долини або на східних терасах, звідки тінь добре видно на фоні неба чи серпанку. Щоб стати частиною цього видовища — підніміться на західні бастіони замку незадовго до заходу. Саме звідси тінь проєктується, і сам замок в останніх променях виглядає особливо велично.

Цей момент триває лише кілька хвилин, але справляє враження, що ви потрапили не просто в історичне місце, а в живу легенду, яка оживає на ваших очах. За 20–30 хв до того, як сонце торкнеться горизонту: тінь буде найдовшою, а контур — найчіткішим. Зверніть увагу, що захід сонця влітку вже після закриття, тому це видовище можна побачити навесні або восени, взимку часи роботи можуть бути скорочені, через небезпеку пересування туристів в темний час доби.
На жаль,ми втомились і недочекались заходу сонця, та якщо ви поїдете в потрібний час, то обов’язково спробуйте побачити це рідкісне явище

Ехо в бійницях — голос каменю

Замок маврів у Сінтрі зберігає не лише форму давніх стін, а й звучання минулого. Спробуйте простий експеримент: візьміть невеликий кам’яний або металевий предмет (ключ, монету), підійдіть до довгої бійниці (мерлона) на внутрішньому проході стіни, обережно постукайте по внутрішній кам’яній стороні — не сильніше, ніж легкий стук у двері. Ви почуєте чітке, глибоке відлуння — глухе «гу́-гу», яке розноситься по кам’яній галереї. У тиші це дочувається навіть у сусідніх баштах або проходах — особливо рано вранці або ввечері, коли відвідувачів менше.

У середньовіччі це відлуння слугувало способом передавання сигналів між вартовими. Постукування або ритмічні звуки могли сповіщати про зміну варти, небезпеку чи рух поблизу муру.Завдяки формі бійниць і товщі стін звук посилювався — камінь працював як резонатор.

Башта, на проходя якої можна почути ехо минулого

Бінокль на стіні: подивіться далі, ніж очі

На одній із головних оглядових платформ, розташованій на внутрішньому кільці стін (ближче до центрального проходу між вежами), встановлено стаціонарний бінокль для огляду околиць. Цей оптичний прилад доступний для всіх відвідувачів і не потребує додаткової оплати (у деяких версіях — монетний механізм).

Бінокль для відвідуваців

В нього видно: Кінта да Регалейра (Quinta da Regaleira), Національний палац Сінтри (Palácio Nacional), Кілька інших маєтків та історичних віл, розкиданих по долині Сінтри
Цей бінокль — чудова можливість роздивитися архітектурні деталі інших пам’яток, не виходячи за межі фортеці. Радимо скористатися ним у ясну погоду або під час вечірнього золотого світла — тоді контури особливо виразні.

Кінта да Регалейра (сіра будівля в центрі)

Палац и парк Biester

Королівська вежа (Torre Real)

Щоб дістатися на вершину, треба пройти приблизно 220 крутих кам’яних сходинок. Дорогою відкриваються проміжні оглядові точки, але справжня "нагорода" лише на самій горі — панорамний краєвид на Палац Пена, місто Сінтра та Атлантичний океан. У ясну погоду видно аж до мису Кабо да Рока — найзахіднішої точки Європи. Назва "Королівська" (Real) — не через функцію, а через вид, гідний короля. Історична роль: ймовірно, вежа виконувала роль спостережного посту та сигнальної точки. У середньовіччі з неї передавали сигнали вогнем або дзеркалами до інших гарнізонів у горах або до узбережжя. Вона ж була останнім рубежем, де могли чинити опір навіть після падіння основного замку

Вид з найвищої точки замку - Вид гідний короля

Астрономічна позначка на Королівській вежі

Біля сходинок на останньому майданчику зверху можна помітити дрібний виріз у формі дуги. За однією з версій, у ясну ніч через цей отвір падає вузький промінь місячного світла, який потрапляє на центральну плиту майданчика. Ця дуга є символом порталу до неба, вирізаного у твердій скелі

Це могло використовуватись для: астрономічних спостережень, визначення фаз Місяця чи моментів сонцестояння, релігійних чи ритуальних відміток часу в мусульманському календарі, що значною мірою базувався на місячному циклі.

Навіть у військових фортецях могли бути елементи для спостережень за небесними тілами — особливо в таких стратегічно високих місцях. Таким чином Torre Real — це не лише вежа для спостереження за землею, а й місце діалогу з небом

Вид на палац Пена зі стін замку Маврів

Неприступні стіни зі скарбами 

Замок має двоярусне кільце стін загальною довжиною близько 450 метрів. Вони обвивають кам’яні виступи, сполучаючи природні гранітні брили з обтесаними вапняковими блоками — техніка, яка дозволяла використовувати природний рельєф як частину захисту. Така конструкція робила його майже неприступним.

Під час Реконкісти мусульманські гарнізони часто відступали поспіхом, залишаючи або приховуючи цінності. У народній пам’яті це закарбувалося як перекази про «скарби невірних», які ніби залишились за мурами.

Місцеві розповідають, що при відступі, коли християни наближалися, маври не в змозі все забрати, замурували частину золота, монет і прикрас у саму кладку стін. Кажуть, що старий каменяр, змушений допомагати у зміцненні мурів, побачив, як офіцери гарнізону ховають дві скрині — одну зі сріблом, другу з перснями та дорогоцінним камінням. Археологи досліджували кілька ділянок стін і внутрішніх дворів, але не виявили жодних ознак скринь чи схованок. У XVIII–XIX ст. "мисливці за скарбами" справді розбирали окремі частини муру в надії знайти золото

Стіни та валуни

Каплиця Святого Петра (Igreja de São Pedro de Canaferrim)

Каплиця знаходиться поза другим кільцем оборонних стін замку, ближче до зовнішнього житлового району та середньовічного некрополя. 

Романський стиль відповідає періоду після християнського завоювання регіону в XII столітті.

Руїни зберегли фрагменти арок, залишки внутрішніх фресок, а також форму вхідного фасаду з капітелями. Ці капітелі (архітектурні верхні частини колон із різьбленням) були демонтовані та перенесені до Музею Карму в Лісабоні, де їх можна побачити досі.

Каплиця виконувала роль центру нового сакрального простору, який християни утвердили після завоювання. Поруч — цвинтар, де ховали місцеве населення. Сама каплиця могла бути місцем причастя, молитви або навіть тимчасовим сховищем святинь у період воєн.

Під час наших відвідин каплиця знаходилась на реконструкції

Раніше припускали, що ця будівля могла бути перебудованою мечеттю, адже: вона розташована на стратегічному місці та могла мати орієнтацію, наближену до кібли. Однак: жодних археологічних доказів (міхрабу, мінбару чи мусульманських написів) не виявлено. Тож сучасні історики схиляються до того, що це була спеціально збудована християнська каплиця, а не реконструйована мечеть.

Реставраційні роботи

Середньовічний некрополь і гробниці (Christian Medieval Necropolis & Tomb)

На схилі під головними мурами замку, поблизу залишків старої каплиці (церкви Сан-Педру-де-Канаферрім), археологи виявили некрополь XII–XIV століть.

До Реконкісти це місце займала ісламська громада, яка мешкала у внутрішньому районі фортеці. Після захоплення замку християнськими військами на чолі з Афонсу Енрікесом у 1147 році, громада зникла, район був зруйнований і використаний як християнське поховання для церкви Сан-Педру-де-Канаферрім. Вже в XII столітті тут почали ховати християнське населення. Археологічні розкопки кладовища показали, що воно використовувалося близько 300 років. У похованнях виявлено рештки дорослих, дітей і підлітків, що свідчить про родинний характер поховань — кілька осіб в одній могилі, ймовірно, через епідемії чи воєнні події.

Археологічні розкопки на цьому ж місці виявили й набагато старші знахідки - артефакти неолітичного періоду: Ціла ваза, що датується приблизно V століттям до нашої ери; Фрагменти кераміки, крем’яні знаряддя — усе це свідчить, що люди жили тут тисячоліттями до маврів і християн.
Тут — як ніде — видно, як історія нашаровується, як культурна спадкоємність відображається в ґрунті: Ісламські силоси → зруйновані християнськими могилами → над ними каплиця → а ще глибше — неолітичне життя. Це своєрідна літописна спіраль, у якій життя перетворюється на історію, а історія — на міф.

На місці проведення розкопок (на місці некрополю) встановленні захисні скляні дахи і всередині лежать пластикові скелети. Але виглядає це досить епічно

Porta dos Traidores — «Двері зрадників»

Ця маленька брама, вмурована в північну стіну замку, справді існує. Вона мала цілком практичну мету:

• Служила таємним виходом у разі облоги.
• Через неї можна було здійснювати вилазки, передавати повідомлення або втікати.
• Назва «Двері зрадників» (або «ворота зрадників») натякає, що саме через такі вузькі ходи могли проникати змовники чи шпигуни.

Хоч доказів зради конкретної особи в цьому замку немає, назва закріпилась і розігріває уяву туристів.

Маленькі низенькі дверцята, непримітні та мали величезне значення для непомітного пересування

Печери й тунелі 

Існує чимало розповідей про мережу печер і вузьких тунелів, які нібито проходять під усією Серра-де-Сінтра й навіть ведуть до Атлантики чи до самого Палацу Пена. Хоч офіційної карти таких ходів немає.

Деякі туристи й блогери стверджують, що колись існував прихований коридор, яким можна було дістатися зі стін Замку Маврів прямо на тераси романтичного Палацу Пена. Підземні ходи дійсно існують, хоча більшість з них — невеликі природні порожнини або залишки старовинних шахт. Вузький прохід демонструє, майже непримітний пролом у мурі, що веде в бік королівського палацу. Саме через нього народилась легенда про “шлях феї”, який веде до сусіднього палацу. За легендою, високородні особи або чернечі ордени використовували цей маршрут для таємних зустрічей, духовних практик чи втечі. Історики та спелеологи не знайшли жодної офіційної мережі тунелів, які б з’єднували замок із Палацом Пена чи Атлантичним узбережжям.

Вид на старе місто Сінтри у підніжжі гори

Алкасов (Castle Keep/Alcáçova)

Алкасов (Alcáçova) — це серце будь-якого середньовічного замку, його останній форпост, справжній символ влади, стійкості та командування. У Замку маврів у Сінтрі ця структура — не просто архітектурний об’єкт, а свідчення бойової організації мусульманського гарнізону і трансформації фортеці після Реконкісти.

Алкасов розташований на найвищій точці фортеці, з панорамним оглядом усіх підходів.Конструкція має вузькі оглядові вікна (щілиноподібні) — для спостереження та стрільби; кілька поверхів — на нижніх могли зберігатись припаси, на верхніх — командні пости, кімнати для старших воїнів та масивні стіни, що витримували облогу та снаряди. Деякі легенди розказують, що саме в алкасові останній мавританський правитель замку провів свої останні години, спостерігаючи за просуванням армії Афонсу Енрікеша. Також подейкують, що під донжоном зберігався секретний документ або реліквія, яка так і не була знайдена.Після завоювання християнами алкасов частково перебудовували. Він міг використовуватись як військовий штаб або обсерваторія — з огляду на прекрасний вид, що відкривається з вершини.

Вид на стіни

Збройна площа (Praça de Armas)

Збройна площа — серце гарнізону, у середньовічні часи була центральним плацом для збору гарнізону, шикування перед походом, оголошення наказів і ритуалів перед битвою.
У Замку маврів вона розташована на відносно рівній терасі, між лініями стін, звідки можна бачити як вершину пагорба, так і долину. 

У XIX столітті король Фердинанд II, зачарований романтикою руїн, відреставрував Збройну площу. Він не повернув їй військову функцію — навпаки: перетворив її на місце для відпочинку, споглядання природи, читання та роздумів.

«Королівське крісло» в скелі - на внутрішньому північно-західному фланзі мурів вирубано просторий «бетон» у скелі, відомий місцевим як Trono do Rei — саме там, кажуть, сиділи монархи для огляду володінь. 

Зараз це оглядовий майданчик, із якого відкривається вражаючий краєвид на: узбережжя Атлантики, сільську місцевість довкола Сінтри та зелені хвилі гірської Серри. Люди збираються тут не для бою, а для світлин, спогадів і тиші. Місце, де дзвін мечів поступився шепоту вітру та каменому натиску історії.

Внутрішній двір та плац. Має декілька лавок, де можна перекусити та відпочити, та “парковку для собак”

Ісламське поселення X–XII ст. (Islamic settlement)

На території Замку маірів збереглися фрагменти фундаментів, низькі стіни й основи споруд, розташовані у внутрішній частині замку, переважно на південному чи південно-східному схилі — найбільш захищеному від вітру та нападів. Залишки житлових будинків, господарських споруд (комори, печі, силоси), відводів води або примітивної каналізації. Переважно там жили офіцери гарнізону, командири, їхні родини та обслуга. Будівлі стояли щільно, утворюючи внутрішні дворики (характерна риса ісламської архітектури), ймовірно, були спільні пункти з водою, піччю або навіть маленькою молитовною кімнатою. 

 У 1509 р. король Мануел I доручив двору Дуарті дас Армасу описати всі португальські замки у «Книзі фортець» (Livro das Fortalezas). Там є два вигляди Castelo dos Mouros (панорамний і план), що дають унікальне уявлення про його первісний вигляд і оточення

Підземна цистерна

Підземна ємність для води має розміри приблизно 18×6×6 метрів і наповнювалася дощовою водою через отвори в даху. До нього веде вузький триметровий коридор. В усі віки люди розуміли, що вода - основа життя і знаходили способи отримувати і зберігати воду. В ті часи, часи воїн та осад це було надзвичайно важливо - мати запас води означало мати шанс на життя. Автентичні отвори в склепінні досі вентилюють і накопичують дощову воду

За старою легендою, прямо під величезною підземною цистерною замку нібито існує ще один рівень — засипаний або запечатаний, де сховано саркофаг із бронзи та срібла, в якому лежить останній мічида́льний (мавританський) правитель (тобто місцевий емір, який правив замком у добу перед Реконкістою або легендарний воїн, який не здався й загинув у битві, але був таємно похований за мавританським обрядом). Могила начебто не охороняється фізично, але її захищають джинни — духи з арабської міфології. Вони не дозволяють нікому наблизитись. Ті, хто намагався копати під цистерною, чули шепіт, відчували раптовий холод, або втрачали свідомість. У XVIII столітті чернець із монастиря Пенінья, що колись діяв поблизу, спробував дослідити підвал і потім мовчки пішов у пустельництво, відмовившись говорити про побачене.

Цистерна знаходиться біла каплиці і прохід до неї було перекрито (фото взято з інтернету для наглядності)

Маленький грот біля цистерни

Це прихований куточок Замку маврів, де історія стихає, а природа говорить шепотом води. Він не має монументальної архітектури чи бойового значення, але дарує щось інше — відчуття тиші віків.

Як знайти: Спускаючись до підземної цистерни (середньовічного резервуара для збору дощової води), придивіться праворуч від кам’яних сходів.У скелі помітний маленький отвір — непримітний, ніби випадковий, але це вхід до природної печери. Печера невелика, але волога й жива. Зі стелі повільно капає вода, на стінах утворились вапнякові натічні фігури — сталактити й "міні-водоспади", які світяться при правильному освітленні.

Якщо зупинитись і вслухатись, можна почути чіткий ритм: крап-крап-крап…Кажуть, якщо загадати бажання в момент, коли впаде крапля — воно здійсниться, якщо грот “відповість тишею”.

Серед місцевих побутує переказ, що в цій печері ховалася мавританська дівчина під час падіння фортеці. Вона мала дар передбачення й чула голос води — він шепотів їй майбутнє Сінтри. Кажуть, іноді її силует з’являється у відображенні краплі, перш ніж вона торкнеться землі.

Зерносховища (Silos)

Поза зовнішньою лінією стін на нижчих схилах фортеці, ближче до колишнього житлового району знаходяться вирубані прямо в скелі глибокі круглі ями, діаметром до 1 метра і глибиною до 2–2,5 метрів. Зверху вони виглядають як кам’яні воронки, що створює враження таємничих отворів у землі. Їхній геометрично чистий контур контрастує з хаотичними природними формами скель — це і робить їх привабливими для фотографій.

Ця технологія — характерна для мусульманських фортець Іберійського півострова, що адаптувалася до скелястих і вітряних умов Сінтри. Силоси в Сінтрі вказують, що гарнізон мав розвинене аграрне господарство й планував запаси наперед. Вони були частиною стратегічного виживання гарнізону — забезпечували запаси їжі в разі облоги. 

Місцеві гіди називають їх "вікнами в черево фортеці".

Колишні стайні (Former Stables): 

Це тиха пам’ять про повсякденне життя фортеці, яка зазвичай лишається поза увагою, але була життєво необхідною. Тут не виголошували накази й не тримали оборону, зате звідси починався кожен дозор, кожна вилазка, кожен тривожний виїзд. Розташовані біля Збройної площі. Це логічне місце для розташування стайні: зручно виводити коней перед походами, патрулюванням або сигналами тривоги.

Сьогодні від стайні збереглись лише: фрагменти кам’яних стін, де видно межі стійл або хлівів; арки — можливо, частина навісу або дверних проходів; залишки стічної системи або жолобів для води й корму.

Залишки стайні поряд зі збройною площею

Система відтоку дощової води

По всій території замку, особливо вздовж внутрішніх стін, можна помітити тонкі кам’яні жолобки, вирізані просто в скелі. Вони прокладені з ухилом, що дозволяє дощовій воді стікати безпосередньо до цистерни — великого підземного водосховища. Часто непомітні на перший погляд, ці жолобки — справжні капіляри фортеці, що забезпечували її життєдіяльність у разі облоги чи посухи.

Це справжня інженерія X століття, яка збирала воду прямо в цистерну. Система була створена ще в часи мусульманського гарнізону. Знайдіть найвищий жолобок з вигином — саме він називається «Corredor Real». Це не лише гідравлічний канал, а й архітектурна лінія, яка ніби “проводить” воду від вершини до серця замку.
Легенда каже, що королі чи емір споглядали з цього місця, як вода — символ благословення — потрапляє до цистерни.

Марки теслярів на камені (operative mason’s marks)

Придивіться до гранітних уступів і зубчастих мерлонів в мурі, можна побачити обрізані чи викарбувані на камені значки — так звані «марки теслярів». Такі позначки використовували теслярі, каменярі, архітектори, які працювали на фортеці в X–XII століттях (у мавританський період) і під час пізніших християнських реконструкцій.Розташовані на певній висоті або в стратегічних місцях, де камінь було складно викласти Деякі дослідники вважають, що це залишки давньої масонської практики, коли робітники тайно обмінювалися посланнями через символи в кам’яних блоках або таким чином вони відслідковували якість своєї роботи (свого роду - знак якості). Деякі символи вказували порядок викладки, або були частиною будівельного коду. Д еякі дослідники вказують, що деякі марки мають відтінки символіки, подібної до масонської або езотеричної практики. Це не підтверджено документально, але багатозначність знаків залишає простір для інтерпретацій.Деякі з марок могли бути перенесені з давніших споруд, якщо камінь був використаний повторно

Всесвітня спадщина ЮНЕСКО

Разом із іншими пам’ятками Сінтри Замок Маврів входить до «Культурного ландшафту Сінтри», який було включено до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в 1995 році.

Внутрішні стіни

Фортеця зустрічає ліс і небо

Розташований у самому серці Національного парку Сінтра-Кашкайш, Замок маврів — це не просто історична фортеця, а органічна частина живого ландшафту, що поєднує середньовічну архітектуру з дикою й екзотичною природою.

Цей ботанічний шар був закладений ще в XVI столітті за Жоау де Каштру й доповнений у XIX столітті королем Фердинандом II, який інтегрував екзотичні дерева — кедри, евкаліпти, камфорні породи. Унаслідок цього на території замку можна побачити рідкісних птахів, зокрема чорного дрозда, сіру чаплю, а іноді й грифа-лисицю.

Фортеця буквально вросла в субтропічний ліс, де: стіни оповиті плющем і мохом, між кам’яними блоками проростають папороті, лишайники й навіть дикі орхідеї (Orchis simia), у весняний період з’являються рідкісні кольорові килими рослин, які оживляють руїни яскравими мазками.

Замок органічно вписався в частину живого ландшафту

Особливою рисою замку є "червнева мряка" (June Gloom) — ранковий серпанок, що повільно опускається на стіни через близькість Атлантики. У такі дні фортеця здається примарною, майже казковою — ніби завислою між небом і землею.

У тиші ранку або вечора на зовнішніх мурах замку можна побачити совіних пташенят, що ховаються в нішах. Вони вирушають на полювання в парк, а повертаються до затишних «гніздівок» у стінах. Спостереження за ними — це справжній бонус для терплячих відвідувачів, озброєних біноклем або уважним поглядом.

З товстих мурів відкриваються одні з найвражаючих краєвидів у Португалії:

• на барвистий Палац Пена, що виглядає казково серед зелені,
• на саме місто Сінтра, розкинуте внизу в долині,
• на узбережжя Атлантичного океану — від Ерісейри до Мафри,
• а в ясні дні видно навіть схили гір Серра-да-Аррабіда чи Каба Да Рока

Замок маврів — це не лише пам’ятка історії. Це місце, де камінь говорить мовою природи, а краєвиди і тиша розповідають більше, ніж будь-який путівник.

Усі ці об’єкти доступні для самостійного огляду, причому більшість розташована на відкритому повітрі, без перекриття даху — тому навіть у дощ чи вітер ви опинитеся серед справжніх середньовічних руїн.

Сподіваюся, ці деталі додадуть вам відчуття справжньої середньовічної й трохи містичної пригоди в серці Сінтри!

Доступ та маршрути

Приватні автомобілі не допускаються до самої фортеці, отже доїхати можна автобусом № 434 від залізничної станції Сінтра або пішохідними стежками (Santa Maria Trail, Seteais Trail). Недалеко від входу є декілька громадських паркувальних майданчиків (в кітні були безкоштовні).Замок відкритий для відвідування з 09:30 до 18:00 Є можливість відвідувати територію з домашніми улюбленцями, та пам’ятайте про повагу до інших відвідувачів (всім неприємно встати в кучку вашої тварини, а деякі люди панічно бояться собак, навіть якщо вони “не кусаються” і маленькі за розмірами). Вже на території Замку, є невеличка площа, де є “парковка” для собак. Там можна прив’язати вашого улюбленця поки ви ходите вузькими проходами та сходами стін, посидіти на лавці, перекусити, поніжитися на сонці чи сховатися в тіньочку.

Внутрішні стіни, покриті мохом і бережуть таємниці людей, яки ходили ними віками

Як купити квитки?

Квитки до Замку Маврів можна придбати трьома основними способами:

1. Онлайн на офіційному сайті Parques de Sintra
   Перейдіть на сторінку продажу квитків:

• Адреса: bilheteira.parquesdesintra.pt ( на момент написання статті на сайті доступна лише португальська мова. Розібратися просто. Ви можете скористатися вбудованим перекладачем браузеру, та майте на увазі - автоматичні сторінки часто викликають помилки під час оплати. Раджу спочатку ознайомитись, а потім купувати вже на португальській )
  
  
• Ціни:
• Дорослий (18–64 р.): 12 €
• Молодь (6–17 р.) та пенсіонери (65+): 10 €
• Сімейний (2 дорослі + 2 молодь): 33 €
• Як купити: виберіть дату (резервація обов’язкова), кількість квитків і тип, оплата карткою.
• Знижка: 15 % при купівлі щонайменше за 3 дні до дати візиту

Ознайомитися з розкладом та цінами всіх найпопулярніших місць в Сінтрі можна тут

2. На місці — у касі або через автомати самообслуговування

• Каса працює щодня з 09:30 до 12:00 та з 13:00 до 18:00 (остання видача квитків о 17:30).
• Автомати з продажу квитків доступні поза часом обідньої перерви. Такі каси самообслуговування є біля Палацу Пена в ході перед воротами, на дорозі від Пена до замку Маврів на повороті до Замку, та безпосередньо біля пропускного пункту на територію руїн замку. Біля самих руїн лише один такий автомат, тож якщо він буде несправний вам доведеться повертатися вниз за квитком.

3. Приватні або групові екскурсії з офіційним гідом. Можна замовити напряму через Parques de Sintra: пишіть на reservas@parquesdesintra.pt — у вартість включено вхідні квитки. (доступні мови - португальська, англійська, французька). Ціна вища, але цікавіше

Вид з центральної башти на основні палаци та величезні вили Сінтри

Громадським транспортом. Мартшрут.

Якщо ви читали попередню статтю про Палац Пена, то там є розділ про те як дістатися. Як альтернатива - скористайтесь гугл картами, вони непогано прокладають марштури громадським транспортом. Не довіряйте їм на 100%, бо часто є затримки в русі, які гугл не враховує. Далі, коротко розкажу, якщо не хочете переходити за посиланням.

1. В Лісабоні доїхати до ЗД станції 
2. Потягом Linhas de Sintra (CP)

• На станції сідайте на потяг у напрямку Sintra (через Campolide, Amadora, Queluz).
• Час у дорозі: ≈40–45 хв.3
• Виходите на кінцевій станції Sintra (станція CP).
• Для перевірки розкладу й купівлі квитків радимо скористатися додатком CP (Comboios de Portugal) і Scotturb. 

3. По прибуттю на ЗД вокзал в Сінтрі

3.1. Автобусом міської лінії Scotturb № 434 (Circulação de Sintra)

• Біля виходу зі станції знайдете зупинку автобуса № 434 (маршрут Sintra Station → Pena Palace → Castelo dos Mouros). Їздить по колу.
• Інтервал руху: кожні 20–30 хв. Поїздка до Castelo dos Mouros триває ≈15 хв, квиток коштує близько €5 (можна оплатити готівкою чи карткою у водія).

3.2. Пішки (альтернативний варіант для активних)

• Ви можете піднятися пішки по стежці «Santa Maria Trail»: від залізничної станції Sintra через центральні вулички до Torre Velha, а потім вздовж зовнішніх стін Castelo dos Mouros. Краще скористатися гугл картою, щоб не заблукати.
• Час у дорозі: близько години, підйом зі значним набором висоти.

Сходинки внутрішнього двору (біля входу)

Поїздка власним авто

Про це я теж писала тут. Щоб знову не повторюватись далі розкажу дуже стисло

Маршрут із Лісабону до Сінтри. Скористайтеся гугл-картами або альтернативними картами. Карти краще скачати заздалегідь, якщо у вас може бути проблема з інтерентом, або його немає.

Загальний час у дорозі: ≈30–40 хв
Відстань: ≈25 км
Тарифи: майте на увазі на IC19 є платний відрізок (тарифи залежно від типу транспорту: ≈€1,25–1,50). Ціни можуть відрізнятися, оскільки періодично змінюються.

Якщо у вас орендована машина, то з вірогідністю у 99% в ній є електронний чіп, завдяки якому ви можете проїжджати по безконтактним пунктам пропуску, гроші знімає автоматично з картки, яку від підв’язували при оренді авто. Ціна за користування даним чіпом вже включена у вашу ціну оренди, тому можете користуватися. Або можете оплатити проїзд карткою чи готівкою, якщо вам, наприклад, потрібен чек. Уважно дивіться який знак над пропускним пунком - касир (приймає всі види оплати), картка (оплата лише карткою), копійки (оплата лише готівкою, автомат дає решту, та не приймає крупні купюри), безконтактний (проїзд авто з чіпами. За проїзд без чіпа таким пропускним пунктом, вам прийде чималий штраф. За законодавством в усіх орендованих авто такий чіп має бути встановлений обов’язково, щоб туристи не мали потім проблем через незнання нюансів і для зниження навантаження у піковий сезон)

Де припаркуватися

Про парковку теж розповідала тут

Увага: пряму під’їзну дорогу до самих стін замку часто закривають для приватного транспорту. Найзручніше залишити авто в одному з офіційних паркінгів (знайти на карті декілька по запиту Parque) і дійти пішки або сісти на місцевий автобус.

Рекомендації

• Приїжджайте якомога раніше (до 10:00, або після 14:00-15:00, коли з’являються вільні місця після “ранніх пташок”), бо всі парковки швидко заповнюються.
• Уникайте проїзд через ZTL-зони (зони обмеженого руху) штрафи можуть бути високими.
• Часто на громадських парковках під паркувальників маскуються “бомжі”. Вони вказують вам наявність вільного місця і після того як ви запаркувались, вони вимагають у вас дріб’язок (зазвичай 1-2 євро). Вони не мають на це права, тож можете з ними посперечатися, покликати патрульних, чи вимагати чек, який вам незможуть надати, або можете заплатити, щоб вам не пошкодили авто, поки ви будете насолоджуватися стародавніми руїнами та палацами.

Сходинки внутрішніх дворів

Коли краще приїхати

Найкращий сезон для відвідування

• Міжсезоння: квітень–червень та вересень–жовтень. У цей час стоїть м’яка, сонячна погода (≈15–25 °C) і відвідувачів менше, ніж у липні–серпні

Найкращий час доби

• Ранок: відразу після відкриття (09:30) — найбільш прохолодно та найменше народу.
• Пізній полудень/ранній вечір: приблизно після 15:00 і до закриття (18:30) — багато туристів уже вирушили далі.

Кращі дні тижня

• Будні (вівторок–четвер). У вихідні та особливо в суботу навколо Палацу Пена й Замку Маврів значно більші черги і натовп.

Закінчення маршруту

Коли не варто їхати

Пік сезону — липень і серпень (особливо у вихідні)
Сильна спека та велика кількість відвідувачів, довгі черги на касах і тісно в автобусах.

Зима — листопад–лютий
Непередбачувана погода: дощі, туман і вітер можуть зіпсувати огляд і стежки стають слизькими і небезпечними.

Дощові, туманні чи дуже вітряні дні
Видимість обмежена, а кам’яні доріжки й бійниці стають небезпечними. За можливості, перевіряйте прогноз і уникайте таких днів

Після ураганів та штормів. Через близькість до океану тут часто бувають штормові вітри, які приносять не лише погану погоду але й розруху. Після таких ураганів часто дорога перекрита до паркової зони по декілька днів, поки комунальні служби розчищають дороги від повалених дерев, вирваних кущів та каменів від селей.

Квіти посеред стін замку

Сайт з квестом по замку Маврів

Насправді офіційного квесту, присвяченого виключно Castelo dos Mouros, на сайті Parques de Sintra немає – їхня секція цифрових ресурсів містить лише: Pena Quest та Sintra Palace Treasure Hunt (для Національного палацу Сінтри)

Проте є кілька сторонніх варіантів, які включають у маршрут Castelo dos Mouros. Я б не рекомендувала дані сервіси, якщо ви поїдете туди вперше. Через швидкий темп квестів ви пропустите багато цікавого і не всигните насолодитися прогулянкою. Та якщо ви вже знайомі із основними пам’ятками, у вас є багато вільного часу в Сінтрі, то наступні сайти вам можуть бути корисними 

• Questo App

• Мобільний додаток із різноманітними «квестами» по Сінтрі, серед яких є пригодницькі маршрути, що проходять через Замок Маврів.
• Завантажуйте та обирайте одну з місій по Сінтрі: questoapp.com/sintra (Увага - квести можуть бути платні)
• Містить багато різних локацій по світу
• мова додатку - англійська

• Pelago – Sintra Highlights: Quest Experience

• Гра-квест на відкритому повітрі з головоломками та історичними завданнями; включає огляд головних пам’яток Сінтри (зокрема Castelo dos Mouros).
• Гра платна. Проходить через різні популярні точки Сінтри
• Деталі на Pelago - Sintra Highlights: Quest Experience 
• Сервіс для пошуку квестів або гідів у різних містах
• мови - англійська та азійські

• Viator – Sintra Scavenger Hunt and Sights Self-Guided Tour
• Самостійна «полювання за скарбами» з підказками, що охоплює і Замок Маврів, і Палац Пена.
• Гра платна. Бронювання тут:
• Мови - англійська, португальська
• GetYourGuide – Sintra Historical Treasure Hunt
• Віртуальний квест із QR-кодами й доповненою реальністю, який можна починати прямо в історичному центрі Сінтри та проходити до Замку Маврів.
• Перегляд і бронювання тут:
• Мови - французька, англійська, іспанська, португальська
• Доречі, на цьому сайті ви можете знайти гідів у багатьох куточках світу і ціни відрізняються від одного до другого. Раджу довіряти відгукам, якщо ви не хочете зіпсувати свій тур і враження.
  
  

Порада: перед поїздкою перевірте підтримку інтеренту чи локального Wi-Fi та наявність QR-кодів на місцях, адже деякі сервіси вимагають підключення до інтернету або локальної мережі Boxtolife (як у Pena Quest) для роботи анімацій і підказок.

Вид зі стін замку

Висновок: 

Замок маврів (Castelo dos Mouros) — одна з найцікавіших історичних пам’яток Сінтри, що входить до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Це не просто руїни, а справжня подорож у часі серед лісів, туманів і легенд. Тут вас чекають захопливі панорами на Палац Пена, місто Сінтра та Атлантичне узбережжя, добре збережені фортифікації, стародавні бійниці, сторожові вежі, підземні цистерни й залишки середньовічних поселень.

Якщо ви плануєте подорож до Сінтри — обов’язково включіть Замок маврів у маршрут. Цей гід допоможе вам зорієнтуватися на місці, вибрати найкращий час для відвідування, дізнатися про легенди, цікаві локації та інфраструктуру замку. Замок ідеально підходить для самостійного огляду, сімейної подорожі або романтичної прогулянки серед природи.

Вид на Сінтру та Атлантику